Цю статтю потрібно вичитати, аби виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. Будь ласка, допоможіть виправити можливі мовні помилки. (лютий 2017)
село Бишки
Країна
 Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський
Рада/громада Бишківська сільська рада
Код КОАТУУ 6123080301
Облікова картка Бишки 
Основні дані
Населення 567 (2003)
Територія 0.235 км²
Густота населення 2468.09 осіб/км²
Поштовий індекс 47613
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°31′16″ пн. ш. 25°01′56″ сх. д. / 49.52111° пн. ш. 25.03222° сх. д. / 49.52111; 25.03222Координати: 49°31′16″ пн. ш. 25°01′56″ сх. д. / 49.52111° пн. ш. 25.03222° сх. д. / 49.52111; 25.03222
Водойми Ценівка
Місцева влада
Адреса ради 47613, с.Бишки, вул. Шевченка, 28
Карта
Бишки
Бишки
Бишки
Бишки
Пам'ятний знак на місці, де перебував штаб Української повстанської армії на чолі з генералом Романом Шухевичем
Пам'ятний знак на місці, де перебував штаб Української повстанської армії на чолі з генералом Романом Шухевичем

Би́шки — село в Україні, в Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ценівка, на заході району. Центр Бишківської сільради. Населення — 567 осіб (2003).

Географія

Село Бишки розташоване за 12 км на північний схід від міста Бережан. Простягається вздовж берега річки Ценівки та вздовж обох берегів її притоки — річки Конюхи. На південний захід від Бишок, у доріччі Ценівки — села Потік, Куропатники і Баранівка, а на схід — села Ценів і Вибудів. У доріччі Корсівки в північно-східному напрямку, розкинулось велике село Конюхи. На захід і північний захід, по другій стороні лісової смуги, у доріччі ріки Золотої Липи, сусідують села Гиновичі, Жуків, Дрищів і Урмань.

Доріччя Ценівки від села Баранівки аж до східнього кінця села Бишок, а відтак доріччя річки Корсівки, творять межу між Поділлям та Опіллям. На захід згаданої лінії простягається смуга великих лісів, що тягнуться від Карпат до Волині; на схід і північний схід — починається Подільська височина — розлогі степові рівнини, розчленовані глибокими каньйонами приток Дністра. Саме село Бишки належить ще до Опілля, проте його основні поля між селами Ценевом, Вибудовом, Конюхами — до Поділля.

У селі Бишки є такі кутки, від заходу на схід:

Головна дорога села, простягалась вздовж правого берега річки Ценівки від Цвяхова аж до Середини, відтак розгалужується на північний схід в напрямі села Ценева та на північ в напрямі села Конюхів. Довжина села становить приблизно З км.

Назва

Існує 3 основні теорії щодо походження назви та початки заселення Бишок:

Історія

Польський період

Перша писемна згадка — 1450.

1626 року внаслідок нападу татар село було повністю зруйноване[2].

Австрійський період

Дідичем був, зокрема, граф Станіслав Потоцький.[3]

Перша світова війна, Українська революція

У 19161917 роках село було цілковито знищене, а посередині села були окопи австрійських військ. Всі жителі села були евакуйовані до інших сіл поза фронтом. У тому часі була спалена стара дерев'яна церква з усіми старовинними її скарбами. Фронтова лінія між австрійськими та російськими військами проходила селами: Куропатники, Потік, Ценів, Вибудів і ці села контролювали російській війська; австрійські війська стояли на другій стороні, а саме в Баранівці. Бишках-Цвяхів та Конюхах-Звіринець.

У період перших Визвольних Змагань у 1918 році більшість молоді села зголосилася воювати в лавах Української Галицької Армії та Українських Січових Стрільців.

Міжвоєнний період

Під час пацифікації у 1930 році, поляки знищили читальню місцевої «Просвіти», з якої зробили катівню, здемолювали кооперативу і її майно, закатували в домівці читальні «Просвіти» кількох українців. Це викликало масове обурення селян, що у наступне десятиліття вилилося у напруження українсько-польського протистояння та активізації українських громадських та політичних організацій, зокрема УВО та ОУН.

Польська окупаційна влада за підозру у тому, що активні працівники у вихованні селянської молоді дістають директиви від УВО, а згодом від ОУН, заарештовували та тримали довгими місяцями в слідстві, пізніше судили на довгорічні кари у в'язницях корінної Польщі. Серед іншого, ув'язнення відбували у Березі Картузькій. Під закидом приналежності до УВО, польська окупаційна влада спочатку заарештувала, а потім закатувала колишнього сотника УГА Кирила Ґемзюка, голову товариства «Луг». Селяни, особливо молодь, проходили військові перевишколи в навколишніх лісах. Навчаннями керував сержант польської армії Гриць Ґоляш.

Друга світова війна

До 1939 діяло товариство «Просвіта».

У 1943 в Бишках була штаб-квартира генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича.

У червні 1946 в селі відбулася Конференція ОУНР. На ній було вирішено перейти від повстанської до підпільної тактики боротьби, основою якої стала політично-пропаґандистська діяльність. Відділи УПА мали бути розчленовані на самостійні підвідділи з 11-50 осіб. При переході на підпільну тактику боротьби ОУН і УПА фактично об'єднувались в одну організацію — збройне підпілля ОУН-УПА. Перейшовши в глибоке підпілля, український визвольно-революційний рух своїх збройних акцій не припинив, змінився тільки їх характер. Це були вже не бої сотень і куренів УПА, а сутички з ворогом розчленованих, але керованих із одного центру підпільних груп.

Повоєнний період

З липня 1944 — під радянською окупацією. Протягом 1944-1950 років селяни зазнали репресій з боку радянської влади. До кінця 1950-х в навколишніх лісах тривали бої між відділами УПА та енкаведистами.

У боях загинули: член краєвого проводу ОУН і УПА Арсенич Михайло, Кінґа, командир Творковський, командир сотні «Чорноморці» Сич, Зенон Голубок, Токар, Арон, член краєвого проводу ОУН — УПА Степовий, обласний а згодом краєвий провідник Арпад, Вогун, та командири і боєвики уродженці села: Іван Костів, колишній війт села, Ілля Урбанський, Гриць Безкоровайний, Степан Безкоровайний, Теодор Гірняк, Василь Івашків, Мирон Федечко, Іван Антоляк, Микола Левицький, Василь Ґоляш та інші, що були в лавах УПА в різних теренах Бережанського повіту.

Населення

Населення села
Період Населення
19001236
19391380
2001580
2003567

Населення села в минулому[4]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 1236 1098 107 31
1939 1380 1340 40 0

Мова

За даними перепису населення 2001 року у селі мешкало 580 осіб[5]. Мовний склад населення села був таким[6]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 577 99,48
російська 3 0,52

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Бишках:

Національні меншини

Ще на початку XX століття була нечисленна єврейська громада, проте згодом усі євреї виїхали, остання єврейська родина добровільно покинула село після заснування кооперативи.

Господарство

У селі працюють підприємства:

Релігія

Є церква Воскресіння Христового під Покровом Пресвятої Богородиці (1938; кам'яна).

Встановлена «фігура» Божої Матері (1998).

Пам'ятки

Споруджено:

Стела борцям за волю України

Стела борцям за Волю України виготовлена з токівського граніту. На стелі — просторовий тризуб з міді і 9 дощок з іменами жертв, виготовлені з чорного граніту «габро». Сходи постаменту з червоного пісковика. Навколо стели тротуарна плитка. Пам'ятник розміщений на подвір'ї сільської школи[7].

Написи на дошках:

Виконавці — Олег Хамар (архітектор і скульптор), В. Олеськів, Н. Гайдук. Пам'ятник урочисто вікрили 24 вересня 2000 року з ініціативи львів'янки Марії Хмари та американця українського походження Дмитра Гайдука за спонсорства земляків з української діаспори.

Символічні могили

Насипані могили:

Некрополі

На горі Стігло, при дорозі до сіл Дрищів-Урмань, розташований цвинтар, де похоронені люди, померлі під час пошести холери. До приходу радянської влади цей старий цвинтар відвідували вірні з о. парохом щорічно, ідучи з процесією перед жнивами, благословляти всі довколишні поля.

На новішому цвинтарі серед інших похований колишній поручник УГА Гриць Лихолат з села Потока, який зазнав репресій з боку польською влади у Львові і був ув'язнений. Вийшовши з тюрми, невдовзі помер від перебутих тортур та побоїв. Також на цвинтарі є могила старшини УСС невідомого прізвища, якого вбили поляки галерці під час українсько-польської війни 1919 р. Щорічно на Зелені Свята на їхніх могилах у дорадянський період були відправи, а місцеві селяни складали вінки у їхню пошану.

Соціальна сфера

Діють бібліотека, з 1999 — музей національно-визвольної боротьби ім. Я. Бусола, ідеолога ОУН, який загинув у селі.

Політика

У селі зареєстровані первинні осередки партій:

Адміністрація села до 1991 року

У давнину (польський, австрійський періоди) головою села був завжди війт (польською солтис). Війта вибирали радні з-поміж себе, а радних вибирали виборці на виборчих зборах. Війт разом з писарем, та радними, правив селом. Головно, його обов'язки зводилися до арбітрування та суддівства різних людських суперечках. Євстахій Манацький зауважує:

« Треба признати, що в часах воєнного лихоліття і різних окупацій, які приходили й відходили з наших земель і з якими війти мали звичайно урядові безпосередні зв'язки, всі війти-голови села, стояли по стороні селян, боронили їхнього майна та були сторожами прав громади, хоча не раз наражувались ворожій окупації. Через те, вони втішались пошаною та повним довір'ям усього села. »

Фольклор

У селі проводив фольклорні записи Володимир Гнатюк. Тут він записав пісні:

Відомі люди

Народилися

Перебували

Померли

Бібліографія

Видано книгу жителя І. Шагая «Село Бишки» (Лондон, 2000).

Дослідженням історії села займався Євстахій Манацький. Його розвідку, написану на основі матеріалів колишніх жителів села Івана Федечка, Миколи Івашкова та своїх власних, поміщено у збірник «Бережанська земля». Нарис опрацювали Василь Олеськів, Степан Ґоляш, Іван Гірняк.

Примітки

  1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 59.
  2. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  3. Byszki, pow. brzeżański… S. 515.
  4. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  5. Населення населених пунктів Тернопільської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 серпень 2017. Процитовано 2 травень 2013. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  7. «Борцям за волю України» с. Бишки Козівського р-ну Тернопільської обл.
  8. Державна реєстраційна служба в Україні. Народний Рух України
  9. Державна реєстраційна служба в Україні. Партія Демократичний Союз
  10. Державна реєстраційна служба в Україні. Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
  11. Державна реєстраційна служба в Україні. Народна партія
  12. Державна реєстраційна служба в Україні. Соціалістична партія України
  13. Державна реєстраційна служба в Україні. Українська республіканська партія «Собор»
  14. Державна реєстраційна служба в Україні. Партія Регіонів
  15. Державна реєстраційна служба в Україні. Партія Єдиний центр
  16. а б Коломийки. Том 3 / Упорядник Володимир Гнатюк. — Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1907. — 253 с.
  17. Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. — Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. — 317 с.
  18. Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. — Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. — 302 с.

Джерела


Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.